У що ми фасуємо нашу продукцію

У що ми фасуємо нашу продукцію: скло, харчовий пластик і чому тара має значення

Коли ми говоримо про якість продукту, складом справа не закінчується. Важливо все, з чим продукт контактує після виробництва: банка, пляшка, відро, кришка, ущільнювач.

Тому до тари ми ставимося так само серйозно, як до сировини.

У нашому виробництві ми використовуємо скляні банки, темні скляні пляшки Marasca та харчову полімерну тару. Формат підбираємо залежно від самого продукту, його властивостей, об'єму, умов зберігання та транспортування.

І тут варто розібрати один популярний міф: не будь-який пластик однаковий і саме слово «пластик» ще нічого не говорить про безпечність тари.

• Харчовий пластик: що ми використовуємо

Для частини продукції ми використовуємо поліпропіленову тару.

У сертифікаті якості на наші круглі відра об'ємом 1 літр виробник прямо зазначає матеріал: поліпропілен. У документі також вказані технічні характеристики тари, герметичність, ударостійкість і морозостійкість та відповідність ТУ У 22.2-34282404-001:2024. На першій сторінці виробник зазначає температурний діапазон зберігання тари від −25 до +90 °C.

Поліпропілен широко застосовують саме у виробництві тари для харчових продуктів. Але важливий нюанс: безпечність харчової упаковки оцінюють не за принципом «пластик хороший чи поганий». Враховують конкретний полімер, склад матеріалу, продукт, з яким він контактуватиме, тривалість контакту і температуру.

Європейські вимоги до пластикових матеріалів, призначених для контакту з їжею, прямо встановлюють обмеження щодо міграції речовин із матеріалу в продукт. Для перевірки використовують стандартизовані умови, які враховують час, температуру та тип продукту.

Тобто професійний підхід виглядає не так:

«Це пластик, отже це небезпечно».

А так:

«Який це матеріал, для чого він призначений і за яких умов використовується?»

Саме так ми й підходимо до вибору упаковки.

А як щодо «мікропластику»?

Цю тему сьогодні часто подають дуже спрощено.

Сам факт того, що харчовий продукт знаходиться у полімерній тарі, не означає автоматично, що він стає небезпечним або що в нього обов'язково потрапляє небезпечна кількість компонентів пластику.

Для матеріалів, які контактують із їжею, існує окреме поняття міграції речовин. Її перевіряють та нормують.

Базовий принцип європейського законодавства полягає в тому, що матеріали, призначені для контакту з продуктами, за нормальних і передбачуваних умов використання не повинні передавати їжі компоненти в кількостях, здатних становити ризик для здоров'я, неприйнятно змінювати склад продукту або погіршувати його органолептичні властивості.

Для пластикової тари діють також конкретні правила щодо загальної та специфічної міграції. Причому умови випробувань підбирають залежно від продукту; для жирних продуктів існують окремі модельні середовища та правила оцінювання.

Тому твердження на кшталт «продукт торкнувся пластику, значить у ньому мікропластик» звучить ефектно в соцмережах, але це не професійний спосіб оцінювати безпечність харчової упаковки.

Ми не плутаємо допустиму температуру тари з температурою продукту

Це теж важливий момент.

Якщо виробник указує певний температурний діапазон для тари, це не привід автоматично стверджувати, що будь-який продукт можна заливати в неї при максимальній зазначеній температурі.

Ми використовуємо упаковку відповідно до її призначення та допустимих умов експлуатації.

Особливо це має значення для жирних продуктів, олій та паст, оскільки для них правильний вибір матеріалу і температурного режиму принциповий.

Чому тоді ми використовуємо скло?

Бо в багатьох випадках воно має чудові властивості.

Для наших олій ми використовуємо, зокрема, скляні пляшки Marasca. Це класична форма пляшки для олій, соусів та інших рідких продуктів.

Для олії нам особливо подобається темне скло.

Світло є одним із факторів, які можуть прискорювати небажані зміни в олії. Тому темна пляшка виконує не лише декоративну функцію: вона допомагає зменшити вплив світла на продукт.

Скло також має ще одну очевидну перевагу: його поверхня хімічно стійка й не вступає у звичайних умовах зберігання у реакцію з продуктом.

Саме тому там, де це технологічно та логістично виправдано, ми дуже любимо скляну упаковку.

Наші скляні банки

Урбечі, пасти, джеми, згущенки та багато інших продуктів ми фасуємо у скляні банки.

Тут скло зручне одразу з кількох причин:

• продукт добре видно;

• скло не вбирає запах;

• легко підтримувати гігієнічність тари;

• воно добре підходить для тривалого контакту з різними видами харчових продуктів;

• банку після використання можна залишити вдома й використовувати повторно.

І, будемо відвертими, якісна скляна банка з натуральним продуктом просто виглядає добре. Але для нас зовнішній вигляд усе ж другий після функціональності.

А кришка? Про неї чомусь майже ніхто не думає

Насправді кришка не менш важлива за саму банку.

У харчовій упаковці значення має не тільки матеріал основи кришки, а й внутрішнє покриття, ущільнювальний шар та герметичність.

У пластикових кришках важливий полімер, із якого вони виготовлені. У металевих кришках для банок використовують внутрішні покриття та ущільнювачі, розраховані на контакт із харчовим продуктом.

Європейські правила окремо враховують кришки, прокладки, пробки та інші ущільнювальні елементи під час оцінювання міграції речовин.

Для нас хороша кришка означає три речі: безпечний контакт, герметичність і нормальне збереження продукту.

Чому ми не робимо «тільки скло»

Тому що упаковка повинна бути не ідеологією, а інструментом.

Скло має багато переваг, але воно:

важче; дорожче в перевезенні; може розбитися; потребує значно складнішого пакування.

Якісна харчова полімерна тара значно легша, не б'ється і для певних продуктів та великих фасувань набагато практичніша.

Саме тому ми даємо покупцям вибір там, де це можливо.

Комусь принципово потрібне скло. Ми це чудово розуміємо.

Комусь важливіша менша вага посилки, велика фасовка або тара, яка гарантовано не розіб'ється дорогою. Для цього існує харчовий пластик.

Наявність вибору для нас набагато чесніша, ніж оголошувати один матеріал «правильним», а інший «шкідливим» просто за його назвою.

Що говорить законодавство

В Україні діє окремий Закон № 2718-IX «Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами». Він поширюється, зокрема, на тару та пакувальні матеріали, які контактують із їжею.

У ЄС загальні вимоги визначає Регламент (ЄС) № 1935/2004, а для пластикових матеріалів діє спеціальний Регламент (ЄС) № 10/2011. Основний принцип у них дуже простий: упаковка повинна бути придатною для передбачуваного використання і не повинна переносити в їжу компоненти в кількості, яка може становити небезпеку для людини.

Саме цей принцип нам близький.

Тара для нас не «просто упаковка»

Ми багато років працюємо з харчовими продуктами й чудово розуміємо: можна взяти прекрасну сировину, правильно виготовити продукт, а потім зіпсувати всю роботу неправильно підібраною упаковкою.

Тому ми дивимося на тару комплексно:

матеріал → продукт → температура → герметичність → зберігання → транспортування.

Ми використовуємо скло там, де бачимо його переваги. Використовуємо харчовий пластик там, де він технологічно доречний. Підбираємо відповідні кришки. А покупцеві, коли є різні варіанти фасування, залишаємо право вибору.

Бо для нас принцип «Продукція, як вона є» стосується не тільки складу продукту.